Квакери, Друзі України, молилися за мир в Україні та в усьому світі й тримали у світлі усіх, хто страждає від війни та від репресій за відмову вбивати. Ми чули обіцянки миру, але нема певності у досягненні справедливого і сталого миру; ми вдячні Друзям, які підтримують сьогодні Україну в цей час випробувань. Ми чули обіцянки змінити законодавство для реалізації права на альтернативну невійськову службу під час війни, але після відповіді Кабінету Міністрів України на інформаційний запит Зборів Друзів України нема певності, що міжнародні стандарти прав людини будуть дотримані й ця служба буде дійсно невійськовою, суто цивільною, як передбачено Конституцією України. Вірні мирному свідченню Квакерів, учасники Релігійного товариства Друзів в Україні сподіваються бути почутими Урядом України. Нас не можна змусити силою змінити релігію, і наша Євангельська Християнська віра дає нам впевненість у майбутньому в ці часи невизначеності. Волею небес ми живемо у Дружній любові один до одного і в духовному мирі та гармонії з усіма людьми та природою й молимося за те, щоб щастя мирного життя прийшло до кожної людини, щоб ми мали допомогу згори бути миротворцями і досягати практичного успіху у цьому служінні справі миру.
Вступне слово:
Друзі, ласкаво просимо на молитовні збори. Наступні півгодини ми шукатимемо мир і внутрішнє світло, очікуючи духовного руху у спокійній тиші. Ви можете ввімкнути мікрофон і сказати слова молитви, зворушені духом, але дозвольте тиші заповнити паузи між молитвами. Як каже 19-й Псалом: слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Господи, моя скеле, й спасителю мій! (Псалми 19:14). Збори буде записано і опубліковано, бо сказано в Євангелії, що світло має сяяти у темряві (від Івана 1:5).
Юрій Шеляженко:
Друзі, ця ніч була важкою, багато гучних вибухів, одна з найбільших російських атак безпілотників.
Але життя триває. Ми молимося за мир і будуємо мир.
Завтра, в сумну річницю повномасштабного вторгнення держави-агресора, українські пацифісти збираються, щоб обговорити завдання мирного руху із ненасильницького опору війні, і я сподіваюся побачити на зборах багато Друзів. Квакери повинні бути попереду у служінні справі миру.
Крім того, я думаю про майбутнє. Існує багато тривожної невизначеності.
Вже були обіцянки миру, молитви про мир, але справедливий і міцний мир невловимий, тоді як жадібність, гординя, ненависть, невігластво і безвір’я болісно відчутні.
Нещодавно ми чули обнадійливі повідомлення про робочу групу, створену Урядом для захисту права на альтернативну невійськову службу під час війни, але з листа Кабінету Міністрів України наша релігійна громада, Збори Друзів України дізналися, що єдина пропозиція на столі — направити сумлінних відмовників у військові частини та оборонну промисловість і назвати це альтернативною службою, незважаючи на те, що це не має нічого спільного з передбаченою Конституцією України невійськовою службою і не відповідає міжнародним стандартам щодо цивільного характеру та адміністрування альтернативної служби; від нас, по суті, вимагають працювати на війну, заради масового вбивства, і це явно суперечить нашим пацифістським переконанням і мирному свідченню Квакерів.
Невідомо, чи буде почута наша стурбованість, чи запропонують пацифістам замість переслідувань за віру справжню невійськову службу. Але нас не можна примусити змінити нашу релігію, це просто неможливо.
Нещодавно один грузинський Друг висловив мені холодну жахливу думку про те, що відстоювання віри, мужність і читання християнських віршів у залі суду, коли люди стикаються з несправедливістю, протест проти несправедливості може сприйматися як якась «психологічна проблема», ніби совість — це тягар, а не дар, яким совість є насправді. У відповідь я надіслав йому відео, як 37 грузинських активістів, політв’язнів, протиправно затриманих за захист демократичних інституцій на акції протесту, співають у залі суду в Тбілісі. Один із них пізніше довів у Європейському суді з прав людини, що було порушено його право на справедливий суд та на свободу зібрань; у рішенні Страсбурзького суду без коментарів згадується спів у залі суду та слова цього активіста про те, що правляча партія перетворила систему правосуддя на «харчевню».
Друзі, віра дає нам сміливість протистояти несправедливості, віра дає нам сміливість говорити правду, віра надихає небесну любов і приносить нам справжній мир.
Нам потрібно мати віру, важливо зберігати віру і жити відповідно до своєї віри у дні невизначеності.
Після розмови та молитв з нашими братами та сестрами зі Всесвітнього консультаційного комітету Друзів, Секції Європи та Близького Сходу та Центральноєвропейських щорічних зборів, я сподіваюся, що у травні цього року до нас в Україну приїдуть у гості Друзі з Європи та ми зможемо зібратися всі разом для молитви офлайн, не лише в колі учасників наших Зборів, але навіть з деякими українськими Друзями, які зазвичай не приєднуються до наших Зборів.
Тож давайте доводити нашу віру та нашу Дружбу з правдою у повсякденному житті, підбадьорюймо один одного та підтримуймо один одного (1 Фессалонікійців 5:11) і будьмо віддані один одному в любові (Римлян 12:10).
Крістен Річардсон:
Друзі, сьогодні у Філадельфії проходить мітинг за Україну. Один був учора у Вашингтоні, а інший сьогодні у Філадельфії. Я візьму в ньому участь разом із кількома моїми друзями.
Я повинна сказати вам усім, що більшість американців жахаються безладу, який наш президент влаштовує навколо цієї подоби переговорів про те, що він називає «миром». Минулого тижня в понеділок тут, у Сполучених Штатах, було свято, День Президента, яке номінально вшановує пам’ять Джорджа Вашингтона та Авраама Лінкольна, чиї дні народження припадають на лютий, але це свято стало більш розширеним і стосується пам’яті усіх історичних президентів. Уявляю собі, як всі наші попередні покійні президенти обертаються в могилах через те, що зараз відбувається.
Під час того протесту, коли мої думки були зайняті захопленням влади з боку нинішньої неправильної адміністрації, мою увагу все-таки привернули численні плакати стосовно російського вторгнення в Україну, і ці плакати сказали мені, що громадяни все-таки не втонули повністю у наших внутрішніх проблемах і не забули, що відбувається в Україні та в усьому світі. Мене це схвилювало, і я сподіваюся, що побачу багатьох людей сьогодні вдень на мітингу на підтримку України.
Сьогодні я іду туди з турботою про вас усіх у своєму серці.