Під час ескалації нападів російської армії на Україну та суперечливого початку трампівсько-путінських переговорів, які, схоже, заохочують путінську загарбницьку жадібність та демонструють хижацькі апетити нового лідера в Білому Домі до природних ресурсів України, українські Квакери, вдячні вищому провидінню за відновлення всесвітнього інтересу до припинення жахливої російської агресії, молилися у тиші, шукаючи небесного керівництва і натхнення активно сприяти досягненню справедливого і тривалого миру ненасильницькими засобами. Квакери духовно скеровані тримати у світлі сумлінних відмовників від військової служби, в’язнів сумління Дмитра Зелінського та Віталія Криушенка, допомагати нашому Другу Андрію Вишневецькому, а також поділитися історією Валентина Адамчука, протиправно засудженого до 3-х років ув’язнення за сумлінну відмову від військової служби, із співчуттям слухаючи моменти несправедливого суду над ним та слова старовинної поезії віруючих людей, переслідуваних тоталітарним радянським режимом, які він виголосив у своєму останньому слові перед судом.
Юрій Шеляженко:
Повідомлення від нашого Друга, Джона Рювера: «Дорогі Друзі, ваш час молитви збігається з моїми Зборами вдома поблизу Вашингтона, округ Колумбія. Будь ласка, знайте, що я буду тримати вас у світлі в той самий час. Будемо сподіватися, що відновився інтерес до завершення цієї жахливої війни справедливим способом».
Друзі, у той час як російська армія посилює атаки на Україну, ми дізналися про можливі переговори США з державою-агресором у Саудівській Аравії. Хотілося б вірити, що цей дипломатичний процес зупинить російську агресію і сприятиме досягненню справедливого миру. Але справедливості не буде, якщо жертвам нападу не дадуть слово і не забезпечать відшкодування завданої шкоди. Тому я занепокоєний тим, що поки незрозуміло, чи буде Україна за столом перемовин: у Вашингтоні кажуть, що нас запросили, а у нас кажуть, що не запросили.
Мир не можна побудувати на брехні за закритими дверима, адже брехня і змови ведуть до загибелі (Приповісті 19:9; Псалом 35:20), тоді як правда і любов, як сказано в Євангелії, ведуть до вільного і досконалого життя у царстві небесному, де замість ворожнечі панує мир (від Івана 8:32; від Матвія 5:43-48, 7:21-24).
Президент Трамп каже правильні речі про скорочення військових витрат та ядерне роззброєння, але мене непокоїть, що він одночасно підписав указ про нову дуже дорогу ядерну програму “залізного купола” та закликає Європу збільшити військові витрати.
Президент Зеленський правильно висловлює бажання більшості українців якнайшвидше завершити війну на нашу користь, але він також каже про створення європейської армії та довгострокову військову підтримку України, а отже, готується до довгої війни.
Та й путінський режим і армія кремлівського диктатора, схоже, не збирається припиняти свій жорстокий напад на Україну та готується до довгої війни, але бреше про бажання миру.
Я не можу довіряти тим, хто каже про мир, але готується до війни. І, на жаль, брехня та несправедливість панують на будь-якій війні.
Я не можу без болю читати вирок Євангельському Християнину, Баптисту із Львівської області, якому військовий комісар під час призову по мобілізації обіцяв, що його в армії не змушуватимуть вбивати людей, але командир наказав йому підготувати позицію для ведення вогню, він відмовився через релігійні переконання і був засуджений до 5 років тюрми.
Я радий, що в Україні є мирні люди, які відмовляються чинити вбивство, ми маємо тримати їх у світлі і допомагати їм, як допомагаємо нашому Другу Андрію Вишневецькому налагодити ноутбук і знайти роботу онлайн, щоб пережити цей важкий час і забезпечити родину.
Я був зворушений, коли дізнався, що засуджений до трьох років позбавлення волі сумлінний відмовник Валентин Адамчук у своєму останньому слові в Дарницькому районному суді міста Києва прочитав вірш дисидента Георгія Вінса, київського пастора та батька одного з учасників Української Гельсінської Групи правозахисників. Цей вірш був вперше виголошений на судилищі під час репресій комуністичної диктатури проти Християн у 1966 році. Символічно, що тоді гонителі писали у вироках те саме, що в наш час чорним і темним по білому написано у вироку Адамчука всупереч міжнародним зобов’язанням України із захисту прав людини: мовляв, релігійні переконання є, нібито, ухиленням від призову, навіть якщо сумлінний відмовник наполягає на своєму конституційному праві на альтернативну невійськову службу. Друзі, я переклав українською мовою цей вірш і хочу вам показати коротке відео, щоб нагадати слова з Нагірної проповіді Ісуса Христа: блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне (вiд Матвiя 5:10).
Артем Денисов:
Друзі, коли порушуються права людей на свободу релігії чи переконань, повністю ігноруються ці права у судовій системі, це дійсно страшна ситуація. Хоча лише кілька років до цього були, в принципі, справи, коли судова система розуміла і йшла назустріч сумлінним відмовникам. Але схоже, що зараз у них якась викривлена парадигма та нерозуміння того, що наша Держава має виконувати свої міжнародно-правові зобов’язання із захисту прав людини. Мені важко повірити в те, що це відбувається у нашій країні, і ми маємо розуміти, що це брудна пляма в історії України, яка нагадуватиме про себе багато років. Але ця проблема виникла не з вини нашої Батьківщини, а виключно через нерозуміння нормативно-правових документів певними особами, які працюють у судах, у прокуратурі або інших органах. І це дійсно страшна проблема, коли людині підтверджують офіційним листом з офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що право мати релігійні переконання є абсолютним, а потім у суді карають за законне здійснення цього права, передбаченого міжнародними угодами, згоду на обов’язковість яких дала Україна. Нам потрібно думати про те, як долучитися і як допомогти нашій Українській Державі виконувати зобов’язання, які ми як Держава взяли на себе, тому що за кожною такою судовою справою стоять життя людей, їх чесні імена, їх доля, і ми ще будемо багато, багато років стикатися з наслідками вчиненої несправедливості. Усі війни завжди закінчуються, і будуть виникати ситуації, коли після війни люди вимагатимуть справедливої компенсації за всі порушення прав людини і від держави-агресора, і від тих, хто безкарно порушував права людини у нас вдома, хто паплюжив імена людей, які намагалися чинити ненасильницький спротив російській агресії. І ми маємо тримати їх у світлі і думати, як допомогти схаменутися не тільки нашим суддям, прокуратурі, а також допомогти нашій владі зрозуміти і вийти з цієї ситуації гідно, не ламаючи долі людей, щоб чесно перегорнути сторінку війни в історії нашої країни.
Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне (вiд Матвiя 5:10)
Валентин Адамчук, Християнин Віри Євангельської, був протиправно засуджений Дарницьким районним судом міста Києва до 3-х років позбавлення волі за здійснення свого законного права на сумлінну відмову від військової служби, що суд безчесно розцінив як злочин ухилення від призову під час мобілізації (стаття 336 Кримінального кодексу України).
У вироку Адамчука є неправда, яку комуністи писали у вироках репресованим християнам: мовляв, релігійні переконання не можуть бути підставою для “ухилення” від військової служби. У своєму останньому слові в суді у 2025 році Адамчук прочитав вірш “Не за розбій” київського пастора Георгія Вінса, який був вперше продекламований у 1966 році у останньому слові на судилищі над християнами, що зазнавали гонінь від тоталітарного режиму.
Відповідно до пункту другого статті 4 та пункту другого статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, навіть під час війни ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує право людини мати або приймати релігію чи переконання, в тому числі, такі, що вимагають сумлінної відмови від військової служби.
У 41-й доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні йдеться, що право людини на сумлінну відмову від військової служби не підлягає обмеженням або відступам під час війни, однак національне законодавство України неправомірно обмежує це право. У доповіді також повідомляється про нелюдське поводження з сумлінними відмовниками, застосування до них тортур та засудження до позбавлення волі.
КОРОТКО ПРО СУДИЛИЩЕ
Cуддя Скуба:
Адамчук щось пояснював, з яких причин він не хоче, не бажає?..
Офіцер ТЦК Сорока:
Так, він казав, що у нього є релігійні переконання про те, що він не може бути призваним по мобілізації. Як варіант він пропонував альтернативну службу, проте за законом не передбачена під час дії воєнного стану альтернативна служба.
Валентин Адамчук:
Ухилення з мого боку не було.
Я повірив у Боже слово, яке звільнило мене від рабства гріха. І я є проповідником Євангелія і проповідую те, що так Бог полюбив світ, що дав свого єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.
Мені не можна користуватися зброєю, приймати присягу, одягати військову форму. Є віровчення Церкви.
Я надсилав запит до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який дав роз’яснення, що Конституція України та міжнародні договори мають вищу юридичну силу, перевагу над іншими внутрішньодержавними законодавчими актами, а тому право особи на альтернативну службу, її звільнення від проходження військової служби є абсолютним і не може обмежуватися у зв’язку з відсутністю, неурегулюванням законами України порядку її проходження під час дії воєнного стану.
Cуддя Скуба:
Суд ухвалив Адамчука Валентина Олександровича визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
НЕ ЗА РОЗБІЙ
Георгій Вінс*
Не за розбій і не за зраду
До суду тягнуть, як Христа.
Господь отут, як в дні Пилата,
Спаситель наш підсудним став.
Святий Ісусе, що за діло?
У чому винуватий Ти?
У тім, що джерело Ти світла,
Добра, любові, чистоти?
Шановний суде, в цьому залі
Судимі свідчать без вини,
Щоб ви про Господа дізнались,
Що є у Господа сини!
Хоч прокурор не має жалю,
Друзі Ісуса у біді,
Нас Сам Спаситель надихає
Стояти стійко у суді.
Без змов і без лихої цілі,
І без убивства малюків
Ми несли звістку про спасіння
Святою мовою молитв.
Ми закликали Церкву Божу
Ставати на тернистий шлях,
Брехню долати і убозтво,
Йти до мети на небесах!
Ніхто не вб’є свободу віри,
Христос за грати не піде!
Він серед вірних, серед вільних,
Серця спасенні в рай веде!
В усіх судилищах, гоніннях
Міцніє віра у Христа!
Цю правду кажуть покоління
Зі словом Божим на устах!
Блаженні всі стійкі до тиску!
Вас кличе совість мир творити!
Несіть сміливо добру звістку,
Любов і правду всьому світу!
1966
* Переклав українською Юрій Шеляженко.