«Віра та практика Квакерів у Британії» каже, що «Мирне Свідчення» є, мабуть, найвідомішим і найулюбленішим із свідчень Квакерів. Воно включає свідчення всієї спільноти та особисті свідчення, сумлінну відмову від обов’язкової військової служби та оподаткування для військових цілей, пацифістську позицію; його практичним вираженням є публічний протест, полегшення страждань, примирення та посередництво, роззброєння, розбудова інститутів миру та соціальної справедливості, чесний розподіл світових ресурсів, а також розуміння особистих коренів конфлікту та мирна освіта.
Коли засновника квакерського віросповідання Джорджа Фокса попросили стати капітаном армії під час війни, він віддав перевагу ув’язненню і написав у своєму журналі в 1651 році: «Я сказав їм, що живу чеснотами такого життя і сили, які позбавляють сенсу усі війни, і я знаю, звідки виникають всі війни, з пожадливості, згідно із посланням Якова… Я сказав їм, що я дійшов згоди із заповітом миру, який був до воєн і чвар».
У 1660 році дванадцять Квакерів висловили мирне свідчення в петиції до глави держави під назвою «Декларація нешкідливих і невинних людей Божих, яких звуть Квакерами, проти всіх змовників і бійців у світі, щоб усунути підстави для злості і підозр як з боку можновладців, так і з боку людей у державі, щодо війн і боїв».
У мирному свідченні (декларації) 1660 року сказано:
Наш принцип такий, і наша практика завжди така: шукати миру та досягати його, слідувати шляхом праведності й божественних знань, прагнучи добра та благополуччя та роблячи те, що сприяє миру для всіх. Ми знаємо, що війни та бої походять від людських пожадливостей (як cказано у Якова 4:1-3), від яких Господь врятував нас, а отже, врятував від причин війни. Оскільки причини війни та сама війна (у якій заздрісні люди, які люблять себе більше, ніж люблять Бога, жадають, вбивають і бажають заволодіти життям чи володіннями інших людей) виникає від жадібності.
Усі криваві принципи та практики, відповідно до наших особливостей, ми повністю відкидаємо, і понад усе заперечуємо проти всіх навколишніх воєн, чвар і битв з навколишньою зброєю, з будь-якою метою і під будь-яким приводом, і це наше свідчення для всього світу.
Бо дух Христа, яким ми керуємося, не змінюється, відтоді як одного разу наказав нам рухатися за ним і відмовитися від усього злого; і ми точно знаємо, і свідчимо це світові, що дух Христа, який веде нас до всієї Істини, ніколи не спонукатиме нас битися і воювати проти будь-якої людини із навколишньою зброєю, ані за царство Христа, ані за царства цього світу.
А щодо царств цього світу, то ми не можемо жадати їх, а тим більше не можемо битися за них, але ми щиро бажаємо й чекаємо, щоб за словом Божої сили та його дієвим проявом в серцях людей такі царства цього світу стали царством Господа, Христа, щоб Він міг правити й царювати в людях Своїм духом і правдою, щоб таким чином усі люди, усіх різних переконань і професій, могли бути приведені до любові та єдності з Богом і один з одним, і щоб усі вони могли стати свідками здійснення слів пророка, який сказав: «Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» (Ісаї 2:4; Михея 4:3).
Бо ми знаємо, що як Господь зберіг нас невинними, так і заступиться Він за нашу справу, коли на землі не буде нікого, хто б заступився за неї. Тож ми, підкоряючись Його правді, не поступаємося любов’ю до життя заради смерті, але виконуємо Його волю, і не кривдимо нікого серед нашого покоління, але прагнемо добра й миру для всіх людей. І Той, Хто наказав нам не клястися взагалі (Матвія 5:34), також наказав нам не вбивати (Матвія 5:21), щоб ми не могли ані вбивати людей, ані клястися за чи проти них.
[ Англомовна версія цієї сторінки містить посилання на джерела цитат. ]
Мовчазна молитва Квакерів за мир у В’єтнамі перед Білим Домом