Українські Друзі (Квакери) зібралися вживу у Києві та онлайн на молитовних зборах разом із нашою гостею Крістен Річардсон, старійшиною Щомісячних Зборів Чатему і Саміту Релігійного Товариства Друзів, яка прибула із Сполучених Штатів з пастирським візитом, щоб надати нам підтримку та допомогу, яких ми потребуємо і які дуже цінуємо. Ми чекали на духовний рух у спокійній надії, мирі та любові, тримаючи у світлі тих, хто переживає скорботу та біль, усіх жертв воєн, інших несправедливостей і стихійних лих.
Крістен Річардсон:
Друзі [починає українською], я сподівалася говорити українською, але слова поки не приходять.
Світ, у якому ми живемо, сповнений хаосу: тут, в Україні, у Сполучених Штатах, у всьому світі.
І, як Друзі, ми потребуємо одне одного більше, ніж будь-коли, щоб підтримувати одне одного в пошуку Світла та Благодаті, які доступні нам, щоб направляти наші кроки, коли ми знаходимо спосіб жити нашим свідченням у повсякденному світі та здійснювати місію створення мирного царства саме тут.
Тому що небеса не відкладаються на потім; рай має бути зараз, якщо ми його побудуємо.
Я хотіла би сказати ще одну річ. Коли я покину Україну, я понесу з собою частинку вашого духу і залишу після себе частинку свого серця. Тож дякую, Друзі.
Юрій Шеляженко:
Друзі, я прошу вас тримати у світлі всіх жертв воєн, таких як російська агресія, несправедливостей, таких як порушення прав людини, та стихійних лих, таких як пожежі в Каліфорнії.
Я відчуваю глибокий сум, тому що Саймон Лемб, клерк Світового консультаційного комітету Друзів, пішов на небо. Ми були зворушені посланням Світових пленарних Зборів, які він підготував.
Я вдячний Щомісячним Зборам Чатему і Саміту; я дуже вдячний Крістен Річардсон, яка надала нашим молодим Зборам духовну підтримку досвідченої Старійшини.
Крістен заохотила нас до пошуку визначеності, необхідної для духовного зростання. І ми мали довгу розмову про те, чому нам потрібно молитися і свідчити не лише у приватності наших сердець, але й публічно, у світлі дня, тому що, як говорить Євангеліє від Івана 1:5, світло має світити в темряві.
Є моя особиста історія, пов’язана з Євангелієм від Івана.
Свідки Єгови, як ви знаєте, переслідуються в Росії за відмову брати участь у загарбницькій війні. На жаль, зараз вони переслідуються і в Україні.
Я прийшов до суду, щоб підтримати Володимира Баранова, ув’язненого за сумлінну відмову від військової служби, і дізнався, що його брати і сестри не сподіваються на справедливість, оскільки вірять, що сатана править світом, як сказано в п’ятому розділі Першого послання Івана (1 Івана 5:19).
Тож я відкрив Біблію, і дух спонукав мене відкрити Євангеліє, а не Послання. І я знайшов вірш, який дає надію, що світло світить у темряві і не буде затемнене темрявою. Це було диво.
Отже, хай буде світло; хай буде мир; нехай, справді, світло світить у темряві.
Олександр Петрич:
Мене звати Олександр. Я колись відвідував Церкву Адвентистів Сьомого Дня, але останнім часом здебільшого самостійно вивчаю Біблію.
Дотримуюсь позиції про пацифістську, незбройну, протидію насильству. Підтримую проголошення мирних ініціатив.
Слідкую за новинами у світі та місцевими новинами. Так я дізнався про пацифістів України та квакерів. І я вирішив приєднатися та стати частиною вашої ініціативи та місії.
Я дуже радий вас знайти, радий взяти участь у цій молитовній зустрічі. Дякую вам.
Джон Рювер:
Я хотів би подякувати Квакерам у Києві за те, що дозволили мені приєднатися до вас сьогодні вранці, коли ви сяєте як світло миру в розпал вашої жахливої війни. Таке натхнення — знати, що ви можете дотримуватися Євангелії миру, незважаючи на труднощі з усіх боків.
І я говорю з великою вдячністю за це, тому що я живу в країні, яка, здається, воює по всьому світу. Я знаю, що моя країна могла зупинити напад росіян і вирішила цього не робити. І з цієї причини я присвячую багато свого часу спробам покласти край війнам всюди.
І той факт, що ви робите це в набагато більш небезпечній ситуації, ніж я, додає мені багато сил. Отже, велике вам спасибі.