Згадуючи засудження кровопролиття і заклик до миру великого українського поета Тараса Шевченка у день його народження, Українські Друзі схвалювали його стійкість, коли він був примусово призваний до армії на 10 років, причому в армійській неволі йому забороняли писати вірші, але він продовжував створювати вічні шедеври. Слідуючи його прикладу і настановам Псалмів 1 і 62, Квакери засвідчили рішучість бути вірними своєму сумлінню та Мирному Свідченню у Богослужінні співом «Я не похитнусь» українською та англійською мовами. Крім того, Друзі поділилися свідченнями про служіння суспільству через донорство крові та про підтримку ядерного роззброєння на конференції ООН.
Артем Денисов:
Хотілось би з вами поділитися такою радісною новиною, як для мене. Буквально минулого тижня я познайомився з однією пані, яка є волонтером і донором крові. Близько за місяць чи за два я планую переїжджати до інших апартаментів, і виявляється, що вона час від часу організує там великі події з донорства. І от ми десь у кінці місяця запланували з нею зустрітися, я відвідую захід, що буде організовано наразі у Файна Таун, куди я маю переїхати остаточно. І побачимо, чим ми зможемо допомогти та взяти участь, тому що, можливо, ми зможемо допомогти більшій кількості людей. Як вчив нас Ісус, ти відчуваєш щастя тоді, коли ти даєш, а не коли ти береш у інших (від Луки 6:38, Діяння 20:35, 2 Коринтянам 9:6-8). Тому я сподіваюсь, що ми зможемо допомогти більшій кількості людей скоро.
Юрій Шеляженко:
Друзі, сьогодні день народження нашого Кобзаря, Тараса Шевченка. Його творчість – важлива частина української культури миру. І риторичне питання, яке він задав дві сотні років тому у поемі “Гайдамаки”, досі актуальне: люди могли б жити у мирі як браття і сестри, чому ж тоді ми роз’єднуємося, вбиваємо один одного та гинемо? Кобзар пояснює: справа у жадібності. Так само і до нього Джордж Фокс, цитуючи послання Якова 4:1-3 з Біблії, пояснював безглузді війни жадібністю правителів. Саме жадібність створила путінську тиранію та потягнула завойовувати Україну. Шевченко нещадно критикував жадібність і жорстокість можновладців, за це його силою призвали до війська, ув’язнили у армії на 10 років та заборонили писати вірші. Але він продовжував створювати поезію, він не похитнувся під тиском. Він слухався Бога в своїй душі, якого не слухаються тирани і агресори. І завдяки силі Божій поезія Шевченка досі живе в наших серцях та надихає нас.
Псалми 1-й та 62-й кажуть: “Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому я не похитнусь!” (Псалми 62:5-6); “Блажен той, хто порадам невіруючих не слідує і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає… Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається.” (Псалом 1:1-3)
Друзі, сьогодні ми стикаємося з багатьма викликами: війна, клімат, несправедливості, невизначеність, переслідування за відмову вбивати. Зараз як ніколи важливо залишатися вірними внутрішньому світлу, як писав Джордж Фокс у своєму журналі, світлу Бога у вашому сумлінні.
Вірою, сумлінням – я не похитнусь.
Прагну миру й правди, я не похитнусь.
Стою як дерево стійке над водограєм,
Я не похитнусь!
Джон Рювер:
Минулого тижня, Друзі, я був у Нью-Йорку в Організації Об’єднаних Націй на зустрічі країн-учасниць Договору про заборону ядерної зброї, і я зустрів там людей з усього світу, які без їхнього відома чи згоди пережили випробування ядерної зброї. Там були люди з австралійського Аутбеку, де проводили випробування британці, з островів у Тихому океані та з Алжиру, де проводили випробування французи, з Невади на заході США і з Маршаллових островів, де проводили випробування США, і з Казахстану, з Семипалатинську, де радянський режим проводив ядерні випробування. І всі вони розповідали дуже схожі історії про те, що їхні батьки або, в деяких випадках, вони самі, коли були дітьми, зазнали опромінення, а також про всі проблеми зі здоров’ям, які вони мали відтоді. І всі вони знають, що не лише велика п’ятірка ядерних держав, але й всі дев’ять, тобто, включаючи ще чотири, створюють нову ядерну зброю, яка є доведеним до крайності вираженням людської віри в те, що безпеку нібито можливо забезпечити шляхом насильства, ризикуючи усім, що створив Бог. І зараз вони присвячують своє життя тому, щоб благати ядерні держави припинити виробництво ядерної зброї та заборонити її остаточно. Варто підтримати цих людей, тримати їх у Світлі.
Євген Распопов і Фарук Джавед поділилися словами привітання та благословеннями у чаті.