Ми молилися за справедливий мир мудрими словами Біблії та Григорія Сковороди, а також у співі. Раділи новині, що Президент Зеленський отримав у подарунок Євангеліє. У духовному русі збори просили комітет турботи розглянути питання сприяння законодавчому забезпеченню альтернативної невійськової служби під час війни, а медійний комітет потурбуватися про спілкування квакерів у месенджерах та соціальних медіа.
Вступне слово:
Доброго дня, Друзі. Ми будемо молитися протягом півгодини у радісній присутності Христа, і молитовне служіння буде записано і опубліковано, бо сказано в Євангелії, що світло має сяяти у темряві (Івана 1:5). Коли дух веде вас поділитися внутрішнім світлом, вмикайте мікрофон і кажіть слово правди та служіння. Бог чує кожен голос, і голос Ісуса є в кожному серці. Ми прямо та безпосередньо спілкуємося з Богом, внутрішнє світло в кожній душі є першоджерелом істини. Тож разом молитимемося мовчки, щоб почути цей тихий голос Святого Духа всередині себе.
Юрій Шеляженко:
Друзі, під час світових пленарних зборів у Африці я був свідком, як люди співають на молитовному служінні. І зараз я хочу заспівати слова простої молитви.
Бог веде мене на мирний шлях, на мирний шлях.
Бог веде мене на мирний шлях, на мирний шлях.
Друзі, український філософ Григорій Сковорода писав: як же ми зобов’язані нашій матері Біблії, яка безугавно кладе нам у вуха якесь інакше вище єство, називаючи його отцем, Господом, другою людиною, світлом, радощами, веселощами, миром, тощо. Вона кричить вам: дух Божий живе в вас (Римлян 8:9), друга людина – із неба Господь (1-е до Коринтян 15:47). Оце ж і є благовістити мир, возвіщати шлях щастя, відчиняти ворота до благоденства.
Така блага Євангельська звістка особливо важлива у нинішній неспокійний час, повний трагедій, коли російська агресія виснажує нас, а ми залишаємося стійкими завдяки вірі та сумлінній мирній праці і відмовляємося вбивати, показуючи добрий приклад іншим, щоб совість забороняла вбивати кожній людині, щоб було священним і сповненим святого духу життя українців та всіх братів і сестер спільної планети Земля.
Не можна вбивати людину, бо в кожній людині живе Ісус.
Коли всі це зрозуміють, буде воля Божа як на небі, так і на землі, буде справедливий мир і не буде воєн та будь-якого гноблення, диктатури, окупації і поневолення.
Щоб всі зрозуміли священність життя, потрібно публічно казати правду, і ми радіємо сміливості правозахисників та громадських активістів, які не бояться казати правду, ми радіємо, коли від представників церков та інших віруючих людей у відповідь на жорстоку політику можновладців звучать заклики до милосердя.
Це диво, коли серед болю та відчаю нас веде дух і ми знаходимо в собі сили співати пісню надії на великі зміни на краще, надії на мир, створений нашими руками.
Бог веде мене на мирний шлях, на мирний шлях.
Бог веде мене на мирний шлях, на мирний шлях.
Сергій Ямковенко:
Друзі, хочу зробити повідомлення. 27 грудня минулого року, як очільник хорватської національної меншини, я мав зустріч із Президентом України Володимиром Зеленським і зміг подарувати йому Євангеліє. У нашої спільноти хорватської є стара традиція: ми даруємо Євангеліє всім потенційним партнерам, колегам, важливим людям, тому що, на нашу думку, воно несе світло миру.
Юрій співав пісню “Бог веде мене на мирний шлях”. Перше послання апостола Павла до Коринтян 14:33 говорить, що Бог є Богом не безладу, але миру. Безлад – це грецьке слово акатастазія (ἀκαταστασία), яке означає повний розлад, розпад, конфлікти. Тобто, в нього можна вмістити дуже багато сенсів. Але слово “мир” – це слово “айрене” (ειρήνη), також грецьке. Воно означає і мир, і благодать і є аналогом єврейського слова “Шалом”.
Хочу також повідомити, що зараз з’явилася можливість, – і ми мали би нею скористатися, – запропонувати державі Україна гарну модель альтернативної служби для свідомих відмовників. Після висновків ООН, принаймні, на рівні Уповноваженого з нами готові розмовляти. Я знаю, що у вас, Юрій, є напрацювання. Є навіть якийсь документ ООН, який є таким собі стандартом. Наприклад, як оцінювати переконання, тоді коли є сумнів, що людина обманює.
Тому що ми, Друзі, Квейкери, ми проти обману. Ми не хочемо, щоби хтось прикидався. Треба нам запропонувати все це, ну і щоби з нами почали діалог. Мені тут буде потрібна ваша допомога як експертів. Якщо наші міжнародні друзі долучаться як експерти, які мають величезний досвід, це також буде добре.
Недавно під час молитви, – у нас, п’ятидесятників, це дуже важлива молитва, – дух мені сказав, що я маю працювати над цим питанням і я маю бути сміливим. Я думаю, ви мене підтримуєте у цьому.
Юрій Шеляженко:
Я трішки додам від себе. Якщо казати про міжнародні стандарти, то, звичайно, держава має право створити чесний процес перевірки дійсності заяв про сумлінну відмову згідно із стандартами процесуальної справедливості.
І це дуже важливо, щоб не тільки віруючі були чесними, але й держава поводилася з ними чесно.
Чесний процес має передбачати забезпечення, а не заперечення права людини на сумлінну відмову від військової служби.
Є відповідні доповіді УВКПЛ ООН, і я з радістю допоможу знайти їх, а також познайомлю з практикою Європейського Суду з прав людини.
Великий масив документів щодо міжнародних стандартів та кращих практик реалізації та підтримки права людини на сумлінну відмову від військової служби вже перекладено українською та опубліковано на сайті ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ, на це витрачено багато зусиль. Але, щоб десь коротко викласти, я буду радий допомогти, особливо коли буде якесь конкретно сформульоване питання.
Але я хочу також додати, що міжнародним стандартом, серед іншого, є рекомендація слідувати добрій практиці, яка існує, зокрема, у Швейцарії, Норвегії та Австрії, щодо прийняття заяв про сумлінну відмову без перевірки. Тобто, заява людини вважається достовірною, якщо нема доказів протилежного. Звичайно, враховуючи нашу складну ситуацію, тут можна думати про якісь юридичні запобіжники.
Це буде задоволенням та честю для мене допомогти у розробці законодавства про альтернативну невійськову службу під час війни, якщо Уряд відкритий до розгляду цього питання. Я зв’яжуся з паном Сергієм найближчим часом.
Артем Денисов:
Я хотів би запропонувати Вам та Сергію на комітеті турботи трохи подискутувати стосовно інструментів, які ми можемо запропонувати державі, якщо вони хочуть щось перевірити після заяви людини. Наприклад, якщо людина у своєму реальному житті десь затримується, регулярно потрапляє у поліцію, зловживає алкогольними напоями, є факти якоїсь поганої поведінки в родині і в цей час людина намагається прикритися якось вірою, це потрібно перевіряти державі на державному рівні, робити запити до своїх інституцій та сервісів на кшталт поліції і потім там з’ясовувати. Тому що якщо прийде людина, яка буде намагатися прикритися вірою або релігією, ми не державна служба і ми не можемо дізнатися про всі сторони життя людини. Але ми можемо запропонувати державі, на що звернути увагу в такому випадку.
Сергій Ямковенко:
Артеме, я дійсно згоден, що це питання треба винести на комітет турботи. Я сьогодні просто зробив заяву, що це можливо і над цим треба попрацювати.
Артем Денисов:
Також, друзі, ми створили групу Квейкерів, друзів України в Фейсбуці. Якщо хтось користується фейсбуком, ласкаво просимо, приєднуйтеся, якщо маєте бажання.
Юрій Шеляженко:
Наскільки я знаю, ця група є ініціативою учасників медійного комітету. Я не знав про цю ініціативу, але мені подобається мати неофіційну дискусійну групу у Фейсбуці.
Сергій Ямковенко:
Друзі, я також запропонував створити спільноту у WhatsApp, щоб ми могли там спілкуватись.
Артем Денисов:
Це також буде створено, тому що більшість людей підтвердили, що вони мають WhatsApp, принаймні, використовують час від часу. Тому що у планах декілька груп, де буде поширюватися базова інформація про квейкерів українською та англійською мовою, щоб люди в Україні могли бачити, читати і дізнаватися для себе нове про нас.
Сергій Ямковенко:
Також у мене є прохання до Юрія як до нашого клерка, щоб він допоміг мені знайти контакти квейкерів, товариств друзів у Хорватії. Хочу використати національні можливості, бо я хорват за походженням.
Юрій Шеляженко:
Добре.
Думаю, я висловлю відчуття зборів і ми можемо записати, що (1) ми просимо Комітет Турботи розглянути питання сприяння законодавчому забезпеченню альтернативної невійськової служби в Україні під час війни, і (2) ми просимо Медійний Комітет потурбуватися про краще спілкування квакерів у Facebook та WhatsApp.
Крістен Річардсон:
Я також хотіла би сказати, що у мене є кілька Друзів, які досвідчені у питаннях сумлінної відмови від військової служби і мають свого роду архів матеріалів про те, як це розвивалося у Сполучених Штатах. Сьогодні ситуація значно відрізняється від тієї, яка була під час другої світової війни, але вони можуть мати якісь пропозиції чи погляди, якими вони можуть поділитися. Отже, я зберу цю інформацію та надішлю вам, коли зможу. Хоча кожен контекст різний, є деякі основні розуміння та практики, які можуть бути корисними для вас. Тому я докладу всіх зусиль, щоб зібрати для вас цю інформацію.
Юрій Шеляженко:
Дякую, Крістен. Нам може бути корисна така теоретична і практична, історична та організаційна інформація про досвід Сполучених Штатів, як еволюціонувала альтернативна служба. Ваші матеріали можуть бути нам корисними у правозахисній роботі, щоб допомогти нашій владі забезпечити право людини на сумлінну відмову від військової служби.
Ще один момент. Оскільки озвучувалися міркування стосовно якихось певних перевірок особистого життя людини, якихось даних, якими володіє держава про людину і так далі. Звичайно, важливо мати повну інформацію про людину від неї самої, від одновірців, із інших джерел. Але також за міжнародними стандартами дуже важливо, щоб у разі перевірки заяв людини про антивоєнні переконання не відбувалося надмірне втручання в її приватне життя і щоб заяви про відповідні переконання ніколи не відхилялися автоматично на підставі будь-якої інформації, зокрема, біографічної.
Більше того, за міжнародними стандартами вважається кращою практикою приймати такі заяви без перевірок.
Артем Денисов:
Я б цей момент пропонував, все ж таки, більш детально обговорити на комітеті турботи. Може бути так, що людина колись служила в армії, наприклад, а потім пройшли роки і людина стає одним із членів наших зборів Друзів. З часом він зрозумів, що армія не для нього і він більше не хоче до неї повертатися, і, звісно, це не має бути приводом для відмови у заяві про сумлінну відмову, що ти колись служив в армії, що у 18 років тобі дали присягу, а зараз тобі 40-50 років і для тебе цей шлейф – автоматичне відхилення заяви. Звісно, це треба проговорювати і враховувати, тому що мається на увазі той час, коли людина прийшла до віри, наприклад, останні 10 чи 20 років. Має бути логіка. Треба це обговорювати.
Юрій Шеляженко:
Пане Артеме, це дійсно один з прикладів, коли автоматична дискваліфікація абсурдна: мовляв, якщо ти служив в армії, значить, не можеш бути сумлінним відмовником. А може бути так, що людині якраз власний досвід показав і Бог відкрив, що це грішно – вбивати людей.
Були і більш абсурдні речі. У Південній Кореї, наприклад, оголошували: якщо людина колись гралася в ігри, де є насильство, – вдумайтеся! – вона вже не не може заявляти про антивоєнні переконання і не може бути направленою на альтернативну службу. Але людина може грати в ігри, щоб познайомитися зі світом, чужим для неї, щоб краще зрозуміти інших, і, відповідно, щоб мати можливість краще потім спілкуватися з іншими і на прикладі тих же ігор пояснювати, чому реальне життя не має бути таким жахливим, як ці ігри, щоб шукати взаєморозуміння та проповідувати ненасильство.
Це це дуже спірне питання, чи може взагалі хто-небудь бути суддею чужої совісті.
І саме тому найкраща практика – це приймати заяви про сумліну відмову без перевірок.
Але, звичайно, в часи складнощів і турбулентності, в часи війни та демократичних перетворень спірні речі набувають особливого значення у суспільстві і треба їх обговорювати.
Фарук Джавед:
Я чув у телевізійних новинах два дні тому, що Дональд Трамп збирається зіграти добру роль у зупиненні цієї російської війни проти України.
Юрій Шеляженко:
Є українське прислів’я: дай боже нашому теляти вовка з’їсти. Але Трамп не телятко і тим більше не ягня. Оскільки він республіканець, а республіканці – “слони”, питання в тому, хто кого: слон чи вовк. Жартую.
Артем Денисов:
Ми також сподіваємося на закінчення цієї кровопролитної війни, яку розпочала не наша країна, але чесно, ми не знаємо, яку роль зіграє Трамп у цій війні, тому що спочатку він обіцяв припинити її за 24 години, потім за місяць, потім за півроку. Ми не знаємо, що буде. Ми можемо тільки молитися та чинити ненасильницький спротив російській агресії та допомагати нашій країні тими шляхами, які дозволяє нам наша віра та наше сумління.
Юрій Шеляженко:
Трамп каже про мир через силу, але він вже зараз ображає слабких людей, таких, ях мігранти, наприклад, посягаючи на їхні права, бажаючи їх викидати з США. Я захоплений сміливістю жінки, єпископа, яка під час інавгурації Трампа закликала його до милосердя. Це прекрасний приклад! Було б так класно, якщо б більше російських священників нагадували про милосердя містеру путіну. Я переконаний, що ми сповідуємо мир через віру, через совість.
Сергій Ямковенко:
Мені зателефонував мій брат. Він зараз у госпіталі. У нього пневмонія. Він просив, щоб ми помолилися за нього, потримали у світлі, щоб він скоріше одужував. Думаю, збори це підтримають.
Юрій Шеляженко:
Тримаємо у світлі Вашого брата.
Крістен Річардсон:
Я також хотіла би сказати, що мені важко повірити, що минув цілий тиждень, як я покинула Україну. Тому що частина мене все ще там, з вами. Я відчуваю, ніби мої ноги в різних країнах, одна нога в Сполучених Штатах, а друга в Україні, і я сподіваюся, хоча це трохи дезорієнтує, я сподіваюся, що так і далі буде. Я сумую за вами всіма і відчуваю велику вдячність за можливість зібратися разом з вами вживу у Києві, з тими, хто мав можливість бути присутнім і підтримувати наш зв’язок.
Заключне слово:
Друзі, дякую, це було великою радістю молитися разом за мир в Україні та в усьому світі. Тримаймо у світлі всіх, хто страждає, хто потерпає від війни та інших несправедливостей. Бажаю всім радісного і мирного тижня, чистого неба. Зустрінемося у молитві наступної неділі о 14:30 по Києву. До побачення.