На перших молитовних зборах у 2025 році українські Квейкери ділилися добрими побажаннями миру в Україні та у світі в новому році та раділи візиту Кристен Річардсон, яка подарувала духовну літературу для бібліотеки нашої релігійної громади. Серед добрих новин було відзначено, що служіння суспільству шляхом донорства крові врятувало людські життя, в тому числі хворих на рак; що людина, за яку непокоїлися наші друзі, жива, він телефонував родичам; і що Християнська громада у Пакистані, яку ми тримаємо у світлі, із вдячністю отримала ковдри за допомогою Мей-Мей Меєр та організації Peace SOS.
У цей радісний і сповнений надій новорічний сезон ми маємо тримати у світлі тих, хто переживає страждання через війну та інші несправедливості. Доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини свідчить про серйозні порушення міжнародного гуманітарного права російською армією під час загарбницької війни в Україні, перетворення окупованих територій на зону неволі та страждань, а також про спровоковані російською агресією порушення прав людини з українського боку, включаючи системні жорстокі переслідування сумлінних відмовників від військової служби. Правду, сказану у доповіді, грішні можновладці можуть пропустити мимо вух чи зверхньо відкинути через московський державний сатанізм та гординю у Києві. Тому ми маємо голосно повторювати цю правду, щоб можновладці почули поклик совісті та виконали свій обов’язок захищати права людини. Бажаємо всім миру і справедливості у новому році, хай правда і любов панують у небі та на землі.
Юрій Шеляженко:
Друзі, я хочу подякувати Кристен Річардсон за Дружній візит зі Сполучених Штатів Америки та духовні дари, які вона привезла. Іноді так хочеться зібратися вживу і помолитися разом та поспілкуватися. Ми чудово провели час у колі Друзів у італійському ресторані цими днями, і було б добре, якщо б весь наступний рік рухався у такому ж дусі натхнення та віри. Завдяки Кристен та Щомісячним Зборам Чeтeм Саміту Релігійного Товариства Друзів ми отримали багато релігійної літератури і відкриваємо Квейкерську бібліотеку в Києві.
Я особливо ціную памфлет Пендл Хіллу “Основний принцип квейкерської духовності: світло у сумлінні”, який написав Девід Джонсон. Він питає, де ранні квейкери, які перевернули світ догори дригом, набралися сили для того, щоб робити такі дивовижні речі. І пояснює, що перші квейкери кілька століть тому знову відкрили ранній Християнський досвід, що ми можемо здобути Божественне керівництво через нашу совість, підкоряючись внутрішнім велінням свого сумління. У цьому памфлеті можна прочитати спогади Пола Лейсі про те, як віра допомогла йому подолати вагання та сумніви і стати послідовним сумлінним відмовником від військової служби, який не покладається на насильство для досягнення будь-якої мети.
У цей радісний і сповнений надій новорічний сезон я бажаю вам щастя та затишку у домівках та піднесеного настрою. Також ми маємо тримати у світлі тих, хто переживає страждання через війну та інші несправедливості. Як сказав пророк Ісая, 1:17, навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригноблених.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини оприлюднило доповідь про порушення прав людини через російську агресію, у якій йдеться про завдання шкоди цивільним через застосування авіаційних бомб, ракет та дронів-убивць, російські атаки на українську енергетику, катування та страти українських поранених і військовополонених військовими держави-агресора, свавільні ув’язнення, катування, зґвалтування та страти цивільних на окупованих російськими військами територіях, нечесні судилища, мілітаристичну та ненависницьку до України індоктринацію дітей, відвертий грабіж з боку окупантів. На обкладинці цієї доповіді фотографія житлового будинку у Запоріжжі, зруйнованого росіянами. Доповідь також свідчить про системні порушення прав людини в Україні, спровоковані російською агресією: окремі випадки негарного поводження з російськими військовополоненими, ув’язнення цивільних за колаборацію попри вимушеність їх дій, переслідування цілих релігійних громад через перебільшені й не завжди підтверджені гріхи окремих осіб. У доповіді повідомляється про порушення права людини на сумлінну відмову від військової служби, ув’язнення, нелюдське поводження і катування сумлінних відмовників. Одному з Християн, яким совість забороняє вбивати, навіть погрожували відрізати геніталії. Правда цієї доповіді з театральним гнівом заперечується і в Москві, і в Києві: у Москві через державний сатанізм, де грішне буденно оголошують праведним, імперську жорстокість – миролюбством, агресію – обороною, а в Києві через гординю, оскільки Україна дійсно може пишатися повагою Уряду до міжнародного права, але не можна зазнаватися і вважати себе безгрішними, бо гординя заглушає голос совісті й люди починають шкодити собі та іншим безсовісними думками, словами та ділами.
Слідуючи Приповідкам Соломоновим 31:8, відкриємо свої вуста заради тих, хто мовчать, за права тих, хто у біді. Скажемо так, як написано у книзі Мудрості 1:1, — полюбіть справедливість, ви, що правите землею! Роздумуйте про Господа в правоті й у простоті серця шукайте його.
Шукаймо світла у своїй совісті та прямуймо у світлі. Хай буде мир і щастя у кожному домі в новому році.
Крістен Річардсон:
Друзі, я хотіла би сказати, наскільки я щаслива і вдячна за цю можливість бути тут, не лише в одному часовому поясі, але й у тому самому місті, щоб зустрітися для молитви з усіма вами, незважаючи на холодну зимову погоду та повітряні тривоги і ризики під час війни. Я не відчуваю нічого, крім тепла, перебуваючи тут серед вас і українського народу. От чим хочу поділитися з вами.
Спільна проблема, яку ми маємо як Друзі, полягає в тому, що ми краще говоримо про те, чого ми не робимо, ніж про те, що ми робимо. Ми кажемо: у нас немає священників; ми не маємо шикарних церков; у нас немає структурованих молитов. Але опис відсутності насправді не передає правду про те, ким і якими ми є.
Нам потрібно сміливіше говорити про те, що ми робимо: про те, що наше свідчення у світі, наше свідоцтво – це не написані слова, а наші дії.
У одній давній лекції був згаданий хтось, я забула його ім’я, це сумно.
Він вважав за необхідне казати скоріше про сумлінний обов’язок, ніж про сумлінну відмову.
Сьогодні “сумлінна відмова” є юридично визнаним терміном.
Але якщо ми подумаємо про сумлінний обов’язок, — про те, що ми зобов’язані робити, а не про те, чого ми не хочемо робити, — це може допомогти нам, нашим діям як окремих Друзів і як спільноти, щоб досягти більшого заради миру та справедливості.
Артем Денисов:
Друзі, я хотів би висловити вам вдячність за ваші молитви, а також за те, що ви тримали у світлі Сергія Геращенка. Тому що однією із, мабуть, найкращих подій, що сталися наприкінці минулого року та 1 січня, стало те, що він вийшов на зв’язок з його рідними після 25 днів, коли він знаходився не в найкращих місцях, на нулі, і з ним не було зв’язку. На жаль, ніяких новин про іншого хлопця, його родича. Проте, принаймні, Сергій живий, цілий, і я щасливий разом із його родиною.
Також маю добру новину: в кінці 2024 року з мережі ДонорUA мені надіслали інформацію про наші донації крові та тромбоцитів, і стало відомо, що Квейкери в Україні врятували приблизно 13 життів. Ми долучилися до допомоги людям, які потребують переливання крові через рак, через поранення.
Андрій Вишневецький:
Дякую вам за молитви та підтримку, Друзі. Зараз важко з роботою і на вулицю не можна виходити. Намагався знайти роботу онлайн, але цьому треба вчитися. Коли я писав і телефонував за оголошеннями, натикався на якісь розводняки, наприклад, онлайн-казино. Мені треба підтягнути навички користування комп’ютером, і у моєму стародавньому ноутбуку батарея тільки одну годину тримає, його брали для доньки, щоб мультфільми дивитися.