Квакери досягли духовної єдності у молитві за мир. Тримаємо у світлі всіх, хто страждає через російську агресію, усі війни та несправедливості, в тому числі переслідування за відмову вбивати. Згадували про варварські вбивчі атаки путінської армії на житлові квартали у Запоріжжі та закатованого до смерті у полоні міського голову Дніпрорудного, про репресії проти студента біблійного коледжу у Харкові за антивоєнні переконання, викрадення чоловіків з вулиць та нелюдське поводження у центрах комплектування українського війська.
Молилися за припинення таких жорстокостей і про те, щоб справедливий мир почався з різдвяного перемир’я.
Поділяючи радість з нагоди дня Святого Миколая 6 грудня та Дня Прав Людини 10 грудня, згадали свідчення Джорджа Фокса про особливі часи і благодійність на Різдво. Висловили свідчення на захист прав людини і про щоденне святкування священності життя та успіхів нашої мирної праці. Порівняли найдовшу ніч року, що наближається, із океаном темряви, над яким у баченні Фокса простягнувся нескінченний океан світла та любові. Ми раділи парадоксу, що після найдовшої ночі стає більше світла щодня, і читали вірші Ліни Костенко про скорботу в світі розп’ятого Ісуса та розтерзаних народів і розраду в першому Псалмі, що додає наснаги прямувати далі у світлі.
Сигнал повітряної тривоги наприкінці молитви не похитнув нашої рішучості зібратися для молитви та Богослужіння з увагою до справ релігійної громади наступної неділі о 14:30.
Юрій Шеляженко:
Друзі, російська армія продовжує жорстоко вбивати Україну.
Після одного з таких обстрілів житлових кварталів у Запоріжжі весь світ бачив жахливі відео, це нічне пекло, шторм вогню і смерті. Десять загиблих, серед них двоє дітей, десятки постраждалих.
Євгеній Матвєєв, міський голова окупованого Дніпрорудного Запорізької області, викрадений у 2022 році, нещодавно помер у російському полоні, де його брутально катували.
Тримаємо у світлі усіх жертв російської агресії і прагнемо зупинити її мирним шляхом.
Молимося, щоб Україна не уподібнювалася до держави-агресора, щоб припинилися ув’язнення за сумлінну відмову від військової служби та висловлювання критики влади і армії; щоб студент біблійного коледжу у Харкові, якому Євангельські Християнські переконання не дозволяють вбивати людей, домігся виправдувального вироку за сатанинським обвинуваченням у так званому “ухиленні від призову”; щоб людей не возили силою проти їх волі у територіальні центри комплектування армії і не залякували їх ніяким насильством і не піддавали нелюдському поводженню через небажання воювати, не погрожували прилюдно виколоти очі, як ми бачили на скандальному відео з Полтави.
Молимося за мир і за справедливість.
Одним з чинників, що зупинили першу світову війну, були неофіційні різдвяні перемир’я.
Давайте нагадаємо державі-агресору про минулорічні заклики до різдвяного перемир’я і чемно попросимо припинити вогонь, припинити загарбницьку війну, припинити знущання над Україною.
Помолимося за мир.
Варто щодня молитися за мир, щодня працювати заради миру, щодня святкувати священність життя та успіхи нашої мирної праці.
Джордж Фокс писав у своєму журналі: “коли час, який кличуть Різдвом, прийшов, поки інші бенкетували і розважалися, я ходив від дому до дому і допомагав бідним вдовам, давав їм трохи грошей”.
До речі, Святий Миколай, день якого радісно відзначався 6 грудня, також відомий невтомною допомогою бідним.
Ми, квакери, можемо поділяти радість інших людей у особливі дні, але ми віримо, що для нас кожен день особливий і радісний. І під час мовчазної молитви ми відпочиваємо, як Бог відпочив на сьомий день (Буття 2:2), завершивши справу створення світу та людей.
Ще один особливий день наближається до нашої радості: День прав людини 10 грудня. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Захист прав людини є основою свободи, справедливості та загального миру. Тож захищаймо права людини заради загального блага всіх людей в Україні та в усьому світі, великої сім’ї людства на спільній планеті, як йдеться у Загальній декларації прав людини.
Цього тижня я ходив розповідати про квакерів на Форум розвитку громадянського суспільства у Києві та придбав там збірку поезій Ліни Костенко. Поділюся з вами прочитаним, бо це дуже своєчасно. Вона пише із сумом:
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі Земля Обітована?
Казарми в Гетсиманському саду,
І всі народи – як розкрита рана…
А потім вона знаходить розраду в першому Псалмі:
[Хто] не зміняє совість на харчі,
душа його у Бога на плечі.
Або, як сказано дослівно (Псалми 1:6), про путь праведників Господь дбає.
Тож ходімо у світлі разом!
Крисьтен Річардсон:
Друзі, я обмірковую те, що Друзі не дотримуються церковного календаря, як згадував Юрій; ми не дотримуємося особливих днів, але у світі є спосіб зберігати свій час, незалежний від звичок людей. А пора, яка називається Адвентом, очікуванням Різдва, завжди нагадує мені, що наближається зимове сонцестояння: найдовша ніч у році і найкоротший день. Але парадокс полягає в тому, що найкоротший день у році, найдовша ніч у році, найдовша темрява – це кінець панування темряви, тому що вже з наступної доби дні стають світлішими, оскільки Земля продовжує обертатися та рухатися по своїй орбіті. Це нагадує мені образ у Джорджа Фокса про океан темряви, покритий океаном світла. Бувають моменти, коли ми опиняємося в океані темряви, і ми не можемо бачити це світло. Але ми повинні знати: воно є. І ця наша подорож у часі наближає і віддаляє нас, заважаючи або допомагаючи нашому баченню. Але з усього, що ми бачимо своїми очима, ми знаємо про присутність і одного, і другого, та можемо скористатися цим світлом, незалежно від того, наскільки темно.
Євгеній Распопов:
Усіх вітаю сердечно, дорогі Друзі! Усім нам Миру та Блага!
Фарук Джавед:
Я дуже радий бачити всіх вас, Друзі, на цій зустрічі, і я вдячний Богу, що знову дав нам можливість зібратися разом.
Вадим Корж, Антон та Михайло Дрижирук також висловили свої вітання.